Індекс рубрикатора НБУВ: Р712.59 + Р715.41-1

Рубрики:

Клімактеричний період. Менопауза

Хвороби матки

Шифр НБУВ: Ж101004 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - зменшення кількості рецидивів та покращення репродуктивної функції жінок після хірургічного видалення лейоміоми матки (ЛМ). Матаріали та методи: у дослідження увійшло 76 жінок репродуктивного віку, яким було проведено органозберігаюче оперативне лікування з приводу ЛМ. Жінки були розподілені на дві групи залежно від наявності аденоміозу. До групи і увійшли 35 жінок з ізольованою ЛМ, до групи II - 41 жінка з ЛМ у поєднанні з аденоміозом. Групи I і II були розподілені на 4 підгрупи: у підгрупах Iа і IIа в період підготовки до операції хворі протягом 3 місяців отримували один із агоністів гонадотропін-рилізинг-гормону (ГнРГ). У підгрупах Iб і IIб супресивна терапія перед оперативним лікуванням не проводилась. Після міомектомії жінки груп I і II протягом перших трьох місяців отримували один із агоністів ГнРГ з подальшим застосуванням низькодозованого комбінованого орального контрацептиву. Вибір засобів був обгрунтований отриманими результатами імуногістохімічного дослідження експресії антигену КІ-67 (маркер проліферації), рецепторів до естрогенів та прогестерону, циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). Жінкам групи IIб додатково призначалась негормональна терапія фібринолітичним (стрептокіназа) і протеолітичним (стрептодорназа) ензимами, а також рослинним антипроліферативним засобом, що містить індол-3-карбінол та епігаллокатехін-3-галлат. Результати дослідження - імуногістохімічне дослідження показало, що в жінок, які не отримували супресивної терапії до операції (групи Iб та IIб), експресія антигену КII-67 у вузлах пухлини була значно підвищена. Майже в 2 рази була більшою різниця між експресією антигену Кі-67 у вузлах ЛМ при поєднанні пухлини з аденоміозом. Агоністи ГнРГ не пригнічували експресію естрогенових та прогестеронових рецепторів. Експресія ЦОГ-2 була істотно вищою, ніж в інтактному міометрії. В жінок із поєднаною патологією матки кількість клітин із позитивною імуногістохімічною реакцією на ЦОГ-2 була в 6,4 рази більшою, ніж при ізольованій ЛМ. Висновки: операція міомектомії лише частково вирішує проблеми, пов'язані з відновленням репродуктивного здоров'я жінок із поєднаною патологією матки. Запропонована довгострокова супресивна терапія дозволила зменшити число рецидивів пухлини майже в 2,6 разу після оперативного органозберігаючого лікування та покращити репродуктивну функцію майже в кожної третьої жінки.

Мета дослідження - порівняння ефективності терапії фіброзно-кістозної хвороби молочної залози (ФКХ МЗ) в жінок репродуктивного віку різними комплексними біоактивними індоловмісними і прутняковмісними препаратами. Матеріали і методи. У дослідження були залучені 80 пацієнток із ФКХ МЗ, які отримували Епігалін Брест (I група, 40 жінок) і Депапілін (II група, 40 жінок). Методи дослідження включали антропометрію, гормональний профіль, УЗ дослідження МЗ і органів малого таза, бальну оцінку мастодинії. Результати і обговорення. За ехографічними характеристиками серед пацієнток I і II груп переважала дифузна дисгормональна дисплазія МЗ. За ступенем вираженості мастопатії пацієнтки були розподілені на рівні групи. Гормональні обстеження засвідчили наявність відносної гіперестрогенії, гіпопрогестеронемії та транзиторної гіперпролактинемії. Через три місяці отримана повна редукція больового синдрому в 70,0 % пацієнток I групи і 37,5 % II групи. Через 6 місяців відсутність проявів масталгії відмітили 90,0 % пацієнток I групи і 75,0 % пацієнток II групи. Позитивні зміни при УЗД після тримісячного курсу терапії у 81,8 % пацієнток I групи з дифузною мастопатією з переважанням залозистого компонента і 73,7 % жінок II групи характеризувались відсутністю візуалізації гіпертрофованих залозистих часточок, розширених молочних проток, однак повна нормалізація сонографічної картини МЗ через 6 місяців спостерігалася тільки в пацієнток I групи (100,0 %). Висновки: порівняльне дослідження засвідчило високу ефективність комплексного біоактивного препарату Епігалін Брест: клінічна ефективність з повною редукцією больового синдрому в 70,0 % пацієнток через три місяці і в 90,0 % через шість місяців терапії. Незаперечна перевага препарату Епігалін Брест - наявність у його складі 3,3-диіндолілметану, який є готовим продуктом перетворення індол-3-карбінолу, характеризується більш високою біодоступністю і стабільністю, що забезпечує виражений клінічний ефект та чітке дозування епігаллокатехін-3-галлату.

Акромегалія - рідкісне хронічне ендокринне захворювання, яке зазвичай викликається гіперсекрецією гормону росту (ГР) соматотрофною аденомою протягом тривалого періоду часу. Через фізіологічні зміни рівнів гіпофізарних гормонів, зв'язуючих глобулінів і плацентарних гормонів гормональна оцінка стає більш складною у вагітних жінок. Внаслідок фізіологічних гормональних змін оцінка функцій гіпофіза у вагітних жінок дуже відрізняється від такої у невагітних. Незважаючи на позитивний вплив сучасних методів лікування на виживання та якість життя, вагітність при акромегалії продовжує залишатися нечастою подією та проблемою для клініцистів. Діагностика акромегалії під час вагітності утруднена через зміни рівнів гіпофізарного ГР та інсуліноподібного фактора росту-1 (ІФР-1), вироблення ГР плацентою та нездатність рутинних методів відрізнити гіпофізарний ГР від плацентарного. У більшості пацієнток з акромегалією вагітність не чинить несприятливого впливу на матір або плід, а маса гіпофіза не збільшується в розмірах. Збільшення пухлини теоретично може відбутися, якщо лікування, наприклад, аналогами соматостатину було припинено з настанням вагітності. Під час вагітності симптоми акромегалії зменшуються внаслідок збільшення синтезу естрогену, що інгібує вироблення ІФР-1 в печінці. Перебіг вагітності здебільшого неускладнений, однак у літературі є дані про підвищений ризик гестаційного діабету та гіпертензії в жінок із неконтрольованою до вагітності гіперсекрецією ГР/ІФР-1. При збільшенні пухлини необхідним є частий моніторинг, хірургічне втручання може бути проведене у другому триместрі. Агоністи дофаміну та аналоги соматостатину можна застосовувати без шкідливих наслідків для матері чи плода. Під час вагітності медикаментозну терапію акромегалії слід відмінити та призначати лише при збільшенні пухлини та появі головного болю. Грудне вигодовування не впливає на перебіг акромегалії. У більшості випадків томографія гіпофіза не демонструє збільшення росту пухлини після вагітності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.415.12-3 + Р733.712.5

Рубрики:

Хвороби щитовидної залози у дітей

Фізіологія і патологія статевої і ендокринної функцій у дівчат

Шифр НБУВ: Ж101004 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Гіперпролактинемія (ГП) - це стійке підвищення рівня пролактину в сироватці крові. ГП є розповсюдженою ендокринопатією, яка призводить до порушення репродуктивної функції, а при тривалій наявності - до метаболічних порушень і зниження щільності кісткової тканини. Підвищення рівня пролактину може бути наслідком багатьох фізіологічних та патологічних станів, діагностика яких безпосередньо впливає на лікувальну тактику. Оцінка рівня пролактину є не лише основою діагностики ГП, а й непрямим показником її причини, в зв'язку з чим важливо усвідомлювати можливі складнощі в діагностиці ГП, пов'язані з пульсуючим характером секреції пролактину, чутливістю до різних екзогенних і ендогенних факторів, існуванням різних молекулярних форм пролактину (макропролактинемія), рідкісних лабораторних артефактів (hook effect). Лабораторні дослідження також використовуються для оцінки інших ендокринопатій, які можуть бути причиною ГП (гіпотиреоз) або поєднуватись з нею (змішані аденоми гіпофіза, синдром полікістозних яєчників). Все більшого клінічного значення набуває стрес-індукована ГП, яку необхідно диференціювати з фізіологічною ГП шляхом проведення повторних досліджень. Представлено огляд сучасних досліджень та актуальних клінічних настанов з діагностики різних причин ГП і запропоновано алгоритмічний підхід до вирішення цієї клінічної задачі, основними принципами якого є: на первинному етапі діагностики виключити ятрогенні причини, вагітність і гіпотиреоз; за відсутності нейроофтальмічних симптомів та рівні пролактину до 50 - 80 нг/мл - провести повторне дослідження рівня пролактину для виключення фізіологічної ГП; скринінг на макропролактинемію в усіх випадках підвищення пролактину до 200 нг/мл, що дозволяє діагностувати макропролактинемію або нефункціонуючу аденому гіпофіза; за наявності даних МРТ про макропролактиному та/або наявності нейроофтальмічних симптомів в поєднанні з нормальним або незначно підвищеним рівнем пролактину - визначити рівень пролактину з розведеннями для виключення феномену hook effect; для виключення змішаних аденом гіпофіза, орієнтуючись на клінічні ознаки, оцінювати, окрім рівня пролактину, також рівні соматотропного гормону, інсуліноподібного фактора росту 1, адренокортикотропного і тиреотропного гормонів.

На сьогоднішній день у віковій структурі вагітних із розвинених країн відбувся значний зсув у бік збільшення частки жінок старшого репродуктивного віку (понад 35 років). Насамперед це зумовлено соціальними тенденціями та успіхами розвитку репродуктивної медицини, що має як позитивні, так і негативні наслідки. Жінки 35+ мають підвищений ризик підвищення артеріального тиску і діабету, що вперше виявляються саме під час вагітності; з віком жінки зростає ризик народження дитини з хромосомними порушеннями (найчастішим є синдром Дауна); зростає частота викиднів, позаматкової вагітності, передлежання плаценти, мертвонароджень, народження дітей із малою масою тіла і в стані асфіксії, розродження шляхом кесаревого розтину. Представлено сучасні дані щодо особливостей оваріального резерву, менструальної функції та настання вагітності в жінок пізнього репродуктивного віку. Висвітлено основні фактори ризику, що можуть стати на заваді як настанню бажаної вагітності в даного контингенту жінок, так і нормальному перебігу вагітності, а також можуть викликати ранні репродуктивні втрати. Визначено роль нутритивних дефіцитів, психологічних та фізичних стресорних чинників, інфекційної складової, наявність абортивного анамнезу, оперативних втручань і хронічного ендометриту в причинах безпліддя жінок віком 35+. Зважаючи на виявлені чинники ризику, визначено основні напрямки корекції причин безпліддя та принципи проведення прегравідарної підготовки в жінок із репродуктивними негараздами, які рекомендовано втілювати сумісно з профільними фахівцями (сімейний лікар, ендокринолог, кардіолог, невролог). Одним із основних заходів на прегравідарному етапі є корекція гормональних зв'язків в організмі жінки та стану ендометрія (нормалізація менструального циклу із забезпеченням його двофазності, корекція недостатності лютеїнової фази для забезпечення овуляції), лікування хронічного ендометриту, дотація фолатів з урахуванням генного поліморфізму, корекція гіперпролактинемії, інсулінорезистентності, зниження маси тіла, корекція гіпертензивних розладів, психологічна підтримка подружньої пари.

Мета дослідження - вивчення стану фетоплацентарної системи (ФПС) у жінок з акушерською патологією і обтяженим репродуктивним анамнезом. Матеріали та методи. У дослідження увійшло 500 вагітних, яких було розподілено на чотири групи: I - 150 жінок із рубцем на матці, II - 150 вагітних після застосування допоміжних репродуктивних технологій, III - 150 жінок з аномаліями пологової діяльності, 0 - 50 здорових вагітних без акушерської патології та обтяженого репродуктивного анамнезу. Рівень гормонів ФПС визначався в сироватці крові вагітних в залежності від виду акушерської патології та особливостей репродуктивного анамнезу. Дослідження гормональних показників проводилось в динаміці вагітності. Стан плода оцінювали за допомогою кардіотокографічного дослідження. Результати дослідження. У жінок із акушерською патологією та обтяженим репродуктивним анамнезом в динаміці вагітності спостерігалося зростання рівня плацентарного лактогену, але приріст його в термінах вагітності 21 - 30 та 31 - 40 тижнів був менший, ніж у вагітних без акушерської патології й обтяженого репродуктивного анамнезу. Динаміка вмісту естріолу та естрадіолу в крові вагітних всіх груп дослідження в терміні вагітності 21 - 30 тижнів характеризувалась приблизно однаковими рівнями зниження порівняно зі здоровими вагітними без акушерських ускладнень. У всіх вагітних з акушерською патологією та обтяженим репродуктивним анамнезом спостерігалося зменшення секреції прогестерону. Динаміка вмісту цього гормону в сироватці крові в термінах вагітності до 20 тижнів, 21 - 30 тижнів та 31 - 40 тижнів показала його зниження, що є відображенням змін в стані ФПС в цілому і призводить до погіршення стану плода. Висновок: у вагітних з акушерською патологією і з обтяженим репродуктивним анамнезом має місце фетоплацентарна недостатність, яка проявляється пригніченням гормональної функції фетоплацентарного комплексу і перебігає на фоні змін серцевого ритму плода. Виявлені зміни потребують розробки профілактичних і лікувальних заходів, спрямованих на корекцію порушеного стану плода і змін ФПС.

Медикаментозне лікування трубної вагітності метотрексатом на сучасному етапі є реальною альтернативою ендоскопічній сальпінготомії в пацієнток, які не реалізували свою репродуктивну функцію. Представлено статистичний аналіз клінічних даних, заснованих на історіях хвороби пацієнток із позаматковою вагітністю, які проходили лікування у Тернопільській міській лікарні No2 у період 2010 - 2017 рр. Мета дослідження - визначення рівня гомоцистеїну, фолієвої кислоти, лужної фосфатази, аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази і загального білірубіну у хворих із прогресуючою ектопічною вагітністю, які отримували різні дози метотрексату. До I групи (30 жінок) увійшли пацієнтки з позаматковою вагітністю, яких лікували внутрішньом'язово метотрексатом (100 - 75 мг) одноразово, а пацієнтки II групи (30 жінок) отримували додатково 100 - 75 мг метотрексату через 7 днів. Контрольну групу склали 30 здорових жінок. Результати дослідження. Подвійне введення метотрексату на 7-й день зумовило значне транзиторне збільшення активності ферментів аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази і лужної фосфатази. Прийом метотрексату одноразово не мав цитолітичної дії на клітини печінки, не змінював рівня цитозольних ферментів лужної фосфатази та загального білірубіну, тоді як концентрація гомоцистеїну в плазмі крові протягом 7 і 30 днів збільшувалася, а рівень фолієвої кислоти на фоні застосування метотрексату достовірно знижувався. Висновки: хворим із прогресуючою позаматковою вагітністю при точній її діагностиці слід запропонувати консервативне медикаментозне лікування, що дозволить зберегти репродуктивну функцію жінки в майбутньому. Жінкам, які пройшли медикаментозне лікування цитостатиком, рекомендується обов'язковий контроль за біохімічними показниками крові та визначенням рівня гомоцистеїну і фолієвої кислоти як факторів, що є клінічно значущими і можуть свідчити про порушення фолатного обміну. Призначення фолієвої кислоти є доцільним протягом всього періоду підготовки до наступної вагітності з метою нормалізації лабораторних показників.

Синдром преждевременного истощения яичников (СПИЯ) является заболеванием с неизвестной этиологией, вопросы его ранней диагностики и лечения остаются открытыми. СПИЯ ассоциируется с типичными симптомами менопаузы, которые развиваются в возрасте до 40 лет. В проведенное авторами статьи исследование вошло 97 пациенток в возрасте от 26 до 38 лет без сопутствующей соматической патологии, с единственной жалобой на нарушения менструального цикла по типу нерегулярных менструаций на протяжении последних 12 месяцев. Проведен комплекс рутинных клинико-лабораторных исследований, в том числе гормональное обследование и УЗИ органов малого таза. Дополнительно определяли уровень антимюллерового гормона и проводили подсчет антральных фолликулов в каждом яичнике с помощью УЗИ, а также измеряли объем яичников. Участницы исследования составили три группы. I группа - пациентки без значимых отклонений гормональных показателей, у большинства из которых была выявлена выраженная психоэмоциональная составляющая; II группа - пациентки с гормональными нарушениями по типу гиперпролактинемии и повышением уровня андрогенов (дополнительным анализом у них был тест на инсулинорезистентность, расчет индекса НОМА); III группа - пациентки с нарушениями менструального цикла по типу стойкой опсоменореи и олигоменореи (у большинства женщин этой группы отмечалась ранняя менопауза по материнской линии). Рассчитано предположительное время наступления менопаузы с помощью математической формулы, оценка риска сердечно-сосудистых заболеваний в связи с наступлением ранней менопаузы. Проводилось последующее 12-месячное наблюдение за пациентками, которые планировали беременность. Подсчитывались показатели наступления спонтанной беременности при сниженных показателях овариального резерва. Результаты исследования показали, что ранняя диагностика СПИЯ позволяет снизить частоту бесплодия у таких женщин на 33,3 % и дает шансы на получение потомства от материнской, а не донорской яйцеклетки без применения в спомогательных репродуктивных технологий. Заместительная гормональная терапия у пациенток с СПИЯ улучшает качество жизни и снижает риск сердечно-сосудистых заболеваний. Ранняя диагностика риска СПИЯ может рассматриваться как профилактика бесплодия у таких пациенток.

Мета дослідження - вивчення ефективності і безпечності використання комбінованого лікування та профілактики рецидивів бактеріального вагінозу в жінок репродуктивного віку. Матеріали та методи. Обстежено 78 жінок репродуктивного віку з бактеріальним вагінозом. З них до основної групи включено 50 жінок, до групи порівняння - 28 жінок. Жінкам основної групи було запропоновано лікування, що включало комплексну терапію: Самітол (секнідазол 500 мг) 1 г 2 рази на добу перорально протягом 3 днів, Гайнекс Форте (1 вагінальний супозиторій містить метронідазолу 750 мг, міконазолу нітрату 200 мг) 1 раз на добу на ніч протягом 7 днів, Серрата (таблетки серратіопептидази 10 мг) по 1 таблетці 3 рази на добу протягом 20 днів. Після курсу лікування препаратом Гайнекс Форте жінки отримували протягом 7 днів пробіотик інтравагінально. У групі порівняння була проведена стандартна двоетапна терапія. Результати. Клінічний ефект лікування був досягнутий у 49 (98 %) пацієнток в основній групі на відміну від групи порівняння, де ефективність лікування склала 42,9 % (12 жінок). Безпосередній позитивний ефект в основній групі від лікування було констатовано на 15 день у 33 пацієнток (66 %) в порівнянні з контрольною групою - 9 (32,1 %) пацієнток. Через 6 місяців після лікування рецидиву бактеріального вагінозу в жінок основної групи не спостерігалось, а в групі порівняння рецидив діагностували у 8 (28,6 %) жінок. Висновки: отримані результати показали високу ефективність і безпечність застосування комплексної терапії, яка включала використання препарату Самітол (таблетки секнідазолу), вагінальних супозиторіїв Гайнекс Форте (поєднання метронідазолу і міконазолу) та протеолітичного препарату Серрата (таблетки серратіопептидази) в жінок репродуктивного віку з бактеріальним вагінозом. Результат клінічного дослідження дозволяє рекомендувати дану комплексну терапію бактеріального вагінозу в жінок репродуктивного віку для широкого застосування в гінекологічній практиці.

Нещодавні дослідження патофізіології безпліддя показали, що оксидативний стрес (ОС) може бути одним з його чинників. ОС - це порушення балансу між активними формами кисню та системами антиоксидантного захисту. Вочевидь, ОС відіграє важливу роль майже в усіх фазах розмноження людини. Фактично активні форми кисню залучені до модуляції широкого спектру репродуктивних функцій, таких як дозрівання ооцитів, оваріальний стероїдогенез, функції жовтого тіла, до процесів запліднення, розвитку ембріона та перебігу вагітності, а також до проявів низки захворювань, які спричиняють безпліддя. Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) останнім часом пов'язують з посиленим ОС, часто в зв'язку з типовими метаболічними порушеннями при прояві синдрому. Іозитол - це внутрішньоклітинний медіатор інсуліну, який широко застосовується як терапевтичний препарат при СПКЯ. В той час як основна його дія відбувається через сенсибілізацію інсуліну, мало відомо про можливий вплив інших пов'язаних із СПКЯ порушень, таких як оксидативний стрес. Мета дослідження - оцінка впливу D-хіро-інозитолу на стан ОС у фолікулярній рідині жінок із СПКЯ. Матеріали та методи. Фолікулярну рідину отримали в жінок із діагнозом СПКЯ в ході застосування допоміжних репродуктивних технологій. Жінки застосовували D-хіро-інозитол (по 500 мг 2 рази на день) впродовж 3 місяців перед циклом штучного запліднення in vitro. Стан ОС оцінювався шляхом маркування вільних тіольних груп білків у фолікулярній рідині 3-(N-малеімідопропіоніл)-біоцитином. Результати. У фолікулярній рідині жінок з СПКЯ, які не отримували D-хіро-інозитол, була менша кількість вільних тіольних груп білків, що склала 77,8 %, у порівнянні з пацієнтками, які отримували D-хіро-інозитол. Висновок: отримані результати свідчать, що в жінок із СПКЯ підвищене окислення тіольних груп білків у фолікулах пов'язане з прогресуючим посиленням ОС, а застосування D-хіро-інозитолу, ймовірно, знижує окислення тіольних груп.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р645.096-51

Рубрики:

Аутизм

Шифр НБУВ: Ж101004 Пошук видання у каталогах НБУВ 

З кожним роком зростає кількість жінок, які обирають військову кар'єру, враховуючи теперішній стан України, яка зазнає військової агресії з боку Росії, а також позитивні зрушення у суспільстві і законодавстві, що дають жінці змогу обирати будь-яку професію. Мета роботи - дослідження структури соматичної та гінекологічної патології серед жінок-військовослужбовців у світі та порівняння з вітчизняним досвідом. Матеріали та методи. Проаналізовано 316 історій хвороб жінок-військовослужбовців, які в період з 2014 по 2018 рік проходили стаціонарне лікування у військових госпіталях Києва, Харкова, Львова, Вінниці та Одеси. Результати та обговорення. Отримані дані свідчать про те, що в структурі захворюваності жінок, котрі перебувають на військовій службі, переважають доброякісні захворювання органів малого таза, такі як міома матки і запальні захворювання органів малого таза. Це збігається з даними літературних джерел і є безпосереднім наслідком двох проблем, пов'язаних з військовим обов'язком та перебуванням у зоні бойових дій - хронічного стресу та інфекцій, що передаються статевим шляхом. Висновки: незважаючи на те, що стан здоров'я жінок-військових недостатньо вивчений як у світовій, так у вітчизняній літературі, авторами дослідження визначено, що серед гінекологічної патології очікувано переважають стрес-індуковані захворювання, такі як міома матки та запальні захворювання органів малого таза, що є наслідком недостатньої обізнаності зі способами профілактики інфекцій, що передаються статевим шляхом. Вітчизняні фахівці мають бути готовими до віддалених наслідків військового стресу і умов життя у зоні проведення бойових дій, передбачити спектр захворюваності, вміти надати комплексну допомогу у найповнішому обсязі. На даний момент єдиним способом попередження розвитку даних нозологій є профілактичні огляди - перед вступом до лав армії та під час служби, а також навчання військових лікарів специфічним аспектам жіночого здоров'я, а жінок-військових - самообстеженню і базовій самодіагностиці.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.216.411.033.2

Рубрики:

Залізодефіцитна анемія у вагітних

Шифр НБУВ: Ж101004 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р712.59

Рубрики:

Клімактеричний період. Менопауза

Шифр НБУВ: Ж101004 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Точно неизвестно, с каких времен витекс священный (Vitex agnus-castus) начали применять в медицинской практике для облегчения симптомов менопаузы, но, по всей видимости, данная практика имеет относительно недавнюю историю. Рассмотрены основания для примененияVitex agnus-castus, что подтверждено результатами фармакологических и клинических исследований. Методы. Механизмы потенциальной востребованности препарата в контексте терапии симптомов менопаузы изучаются с учетом современного понимания эндокринологии и нейроэндокринологии менопаузы и связанных с ней симптомов. Выводы: учитывая то, что результатов тщательно проведенных рандомизированных контролируемых исследований недостаточно для подтверждения использования каждого отдельного растительного компонента, новые результаты фармакологических исследований подтверждают роль Vitex agnus-castus в облегчении симптомов менопаузы, а также необходимость проведения дальнейших исследований.

Мета дослідження - оцінка впливу гістероскопічного відновлення істмоцеле (ІЦ) на симптоми (аномальні маткові кровотечі, дисменорея) у пацієнток репродуктивного віку з резидуальною товщиною міометрія понад 2,4 мм та оцінка товщини міометрія через 3, 6 та 12 місяців після операції. Матеріали та методи. Це було проспективне дослідження серії випадків динаміки симптомів та товщини міометрія після гістероскопічної корекції ІЦ у жінок репродуктивного віку, які не мали репродуктивних планів. Діагностика ІЦ базувалася на 2D-трансвагінальному УЗД та оцінці симптомів до гістероскопічного відновлення і через 3, 6 та 12 місяців після нього у пацієнток із ІЦ як єдиною можливою причиною симптомів. Результати. У період з січня 2017 року по січень 2018 року було зареєстровано 32 випадки симптоматичного ІЦ у жінок репродуктивного віку. 8 (25 %) з них мали супутню патологію матки, яка могла викликати аномальні маткові кровотечі, ці жінки не були включені до аналізу ефективності гістероскопічного лікування. Таким чином, 24 пацієнткам без репродуктивних планів із резидуальною товщиною міометрія понад 2,4 мм було проведене гістероскопічне лікування ІЦ. Через три місяці після операції більшість пацієнток повідомили про повне полегшення симптомів: частота аномальних маткових кровотеч знизилася від 33,3 % (8 пацієнток) до 4,2 % (1 пацієнтка); міжменструальні кровотечі - від 75 % (18 пацієнток) до 12,5 % (3 пацієнтки); дисменорея - від 91,7 % (22 пацієнтки) до 29,2 % (7 пацієнток). Цей ефект був ще помітнішим через 6 та 12 місяців. Середні значення резидуальної товщини міометрія змінювались таким чином: 3,6 +- 0,9 мм перед операцією; 4,9 +- 1,2 мм через 3 місяці; 5,9 +- 1,0 мм через 6 місяців і 6,5 +- 1,1 мм через 12 місяців. Висновок: гістероскопічна корекція ІЦ є технічно здійсненною, безпечною та високоефективною процедурою щодо симптомів (аномальні маткові кровотечі, тазовий біль, дисменорея) за умови виключення інших причин та відсутності репродуктивних планів. Ефективність та специфічні технічні особливості операції та медикаментозного лікування у випадках із наявним аденоміозом та іншою патологією матки мають бути визначені у майбутніх дослідженнях, оскільки такі випадки є частими.

Передчасне виснаження яєчників - стан досить рідкісний, проте йому властиве значне погіршення якості життя жінки. Він розвивається в 1 - 1,5 % жінок і означає припинення менструальної функції до 40 років. Вплив передчасного виснаження яєчників на здоров'я жінки включає порушення регуляції обміну ліпідів, зміни регуляції гемостазу, що призводить до збільшення ризику серцевих захворювань, психологічних проблем, обумовлених раннім припиненням репродуктивної функції та тривожністю, проявів порушень тазового дна. Пацієнтки з передчасним виснаженням яєчників мають симптоми, схожі на симптоми жінок у менопаузі, а саме: розлади вегетативної нервової системи (припливи жару, нічна пітливість, емоційна лабільність), безсоння та сексуальна дисфункція через сухість піхви, диспареунія та втрата лібідо. Вважається, що дефіцит естрогену і прогестерону є головною причиною цих скарг, але в той же час обговорюється роль зниження концентрації тестостерону. Відтак терапія екзогенними естрогенами для жінок із передчасним виснаженням яєчників справді є замісним лікуванням, тоді як для пацієнток із менопаузою, що настала за віком, це скоріше терапія розширення. Проте лише 52 % пацієнток із раннім припиненням менструальної функції обговорюють дану проблему зі своїм лікарем. Розглянуто питання раціональності замісної гормональної терапії з точки зору найбільш поширених менопаузальних проявів. Для деяких із них опубліковані спеціальні дослідження, наприклад, стосовно щільності кісткової тканини та сексуальних розладів, для інших оцінка ефективності лікування можлива лише на підставі екстраполяції даних загальної когорти жінок у менопаузі. Для кожної позиції обговорюються питання ефективності та безпеки. Розглянуто різні способи введення естрогенів, а також варіації гестагенів. Особлива увага приділена проблемі можливості відновлення репродуктивної функції в хворих із передчасним виснаженням яєчників. Також обговорюються негормональні методи корекції симптомів менопаузи - від зміни способу життя до прийому ліків.

Питання лікування змішаних генітальних інфекцій та попередження зумовлених ними порушень репродуктивного здоров'я протягом останніх десятиліть не втрачають медико-соціальної значущості, що пов'язано як із високою частотою мікст-інфекцій, відсутністю патогномонічних клінічних проявів, так і зі сталою частотою інфекцій, що передаються статевим шляхом (хламідіоз, генітальний герпес, трихомоніаз тощо). Використання антибіотиків у сучасних умовах має контролюватись і раціонально обмежуватись у зв'язку з різким зростанням резистентності мікроорганізмів. У той же час антисептики з визначеною ефективністю, які використовуються для зменшення ризику інфікування або для лікування вагінальних інфекцій, не сприяють утворенню стійких патогенів. Мета літературного огляду - аналіз публікацій щодо застосування сучасного антисептика для слизових оболонок, шкіри та ран - октенідину дигідрохлориду і перспектив його використання в акушерсько-гінекологічній практиці. Октенідину дигідрохлорид (октенідин) був синтезований як антисептик багатофункціонального використання для шкіри, слизових оболонок і ран. На сьогоднішній день октенідин - це діючий антисептик із широкою сферою застосування, який є альтернативою хлоргексидину, повідон-йоду, триклозану тощо. Октенідин є безпечним та ефективним антимікробним засобом - катіоноактивним антисептиком нової хімічної групи (похідні біспіридинаміну) з найвищим рівнем і спектром протимікробної активності. Антисептична ефективність октенідину досягається протягом 30 секунд, він є хімічно стійким, має доведену низьку токсичність для людини і навколишнього середовища та високу клінічну ефективність, не спричиняє розвитку резистентності збудників, дозволений для використання з другого триместру вагітності і під час лактації. Застосування октенідину в комбінаціях або окремо повинно розглядатись як невід'ємна частина стандартної терапії різних типів вагініту та бактеріального вагінозу. В подальшому октенідин може стати перспективним агентом для терапевтичних показань у гінекології, оскільки за ефективністю ерадикації мікроорганізмів зі слизових оболонок він переважає повідон-йод, полігексанід і хлоргексидин.